2.2.3. страхування від безробіття

Страхування від безробіття це третій основний напрям німецької системи соціального страхування. Солідарно сплачені суспільством застрахованих страхові внески дозволяють ком­пенсувати втрату, понесену певною особою або групою осіб.

Метою страхування від безробіття є забезпечення осіб, які залишилися без роботи коштами для життя, а також зведення до мінімуму економічних і соціальних наслідків безробіття.

Страхування від безробіття фінансується за рахунок стра­хових внесків, які здійснюють наймані працівники і роботода­вці. Страхові внески збирають лікарняні каси. Тариф відраху­вань складає 6,5\% і сплачується порівну роботодавцем і пра­цівником. Внески до каси соціального страхування сплачують усі наймані працівники, однак вони не стягуються з заробітків, які не досягають 325 євро, якщо тривалість робочого тижня менша 15 годин. Максимальна заробітна плата, за якою необ­хідно здійснювати відрахування до каси страхування від без­робіття і пенсійного страхування, складає 54000 євро. Ті, хто має більшу заробітну плату, не підлягають обов'язковому стра­хуванню і можуть робити це на добровільній основі.

Питаннями зайнятості у Німеччині займається Федеральне відомство праці. Його кошти формуються за рахунок страхо­вих внесків, коштів, що надаються роботодавцями або про­фесійними товариствами, дотацій федерального уряду.

Коли людина стає безробітною, вона може отримати кош­ти у разі безробіття за умови, що вона за попередні три роки щонайменше 12 місяців сплачувала страхові внески. Допомо­гу не одержують ті, хто страйкує або був звільнений у резуль­таті локауту бо, по-перше, безробіття дає право на одержання допомоги, на випадок браку робочих місць, і, по-друге, стра­хування від безробіття не може втручатися в конфлікти, пов'язані з політикою у сфері заробітної плати.

Якщо безробітний у передбачені строки нерегулярно явля­ється на біржу праці, не погоджується з наданим йому реаль­ним працевлаштуванням, виплата допомоги припиняється.

Для отримання допомоги необхідно зареєструватися своє­часно в установі зайнятості як безробітний, звернутися з зая­вою про отримання коштів у разі безробіття і бути готовим одержати роботу.

Виплати допомоги у сфері зайнятості в Німеччині

Потреба в допомозі з безробіття перевіряється за певними критеріями: наявності власного доходу; частки доходу под­ружжя, яке проживає окремо і перевищує неоподатковуваний мінімум; права на одержання допомоги щодо третьої особи тощо. Коли на основі перевірки можна врахувати дохід чи майно, допомога на випадок безробіття зменшується або не виплачується.

Федеральне відомство праці може надавати допомогу за скорочену роботу, тобто за години, на які зменшився робочий час працівників за рішенням роботодавця внаслідок певних економічних причин. Коли працівник має одну дитину, він отримує 65\% від втраченого чистого заробітку, а в інших ви­падках 60\%.

Кошти за відсутності конкурсу виплачують тоді, коли ро­ботодавець є неплатоспроможним, а працівник не може отримати свою заробітну плату. Названі кошти відповідають величині невиплаченої чистої заробітної плати. Заява про ви­плату коштів за відсутності конкурсу має бути подана що­найменше за два останні місяці після відкриття конкурсу, ві­дмови в конкурсі або після завершення діяльності підприємс­тва.

Для того, щоб у будівельному господарстві була цілорічна зайнятість, будівельники отримують за відпрацьовані робочі години в період з 1 грудня до 31 березня компенсаційні «зи­мові» кошти (окрім періоду з 25 грудня по 1 січня).

У разі втрати роботи допомога по безробіттю виплачується протягом року в розмірі 67\% від нарахованої заробітної плати. Для працівників старшого віку цей період часу збільшується до 32 місяців, відповідно до віку і тривалості сплати страхо­вих внесків. Наступні 6 місяців допомога по безробіттю є зна­чно нижчою, а після 18 місяців виплачується соціальна допо­мога (яку нині отримують близько 2 млн. чоловік). Безробіт­ний, одержавши допомогу, здійснює платежі на пенсійне страхування; другу частину внеску за роботодавця сплачує Фонд зайнятості.

Оскільки з фондів соціального страхування і соціальних виплат по безробіттю кожному безробітному, який має на це право, виплачується допомога, йому, по-перше, уже не потрі­бно погоджуватися на першу ж запропоновану йому роботу для забезпечення засобів для життя. Таким чином, страху­вання від безробіття пом'якшує напруженість на ринку праці. Окрім всього іншого, воно допомагає безробітному знайти но­ву роботу відповідно до його здібностей, на якій продуктив­ність праці буде більш високою. По-друге, у результаті забез­печення певного відсотка від свого доходу безробітний звіль­няється від необхідності погоджуватися з такими варіантами працевлаштування, при яких його заробітна плата була б ме­ншою від допомоги від безробіття. Отже, соціальне страху­вання відіграє роль стабілізатора рівня заробітної плати.