Материал: Транспортна логістика - Навчальний посібник (Сокур І. М.)


7.2. організація міжнародних перевезень

 

Міжнародні перевезення в Україні регулюються під керівниц­твом Міністерства транспорту України в особі Державного депа­ртаменту авіаційного транспорту України, Державного департа­менту морського і річкового транспорту України, Державного адміністрації залізничного транспорту України, Державного де­партаменту автомобільного транспорту України.

Міжнародними договорами та національними законодавства­ми багатьох держав передбачено, що для здійснення міжнарод­них перевезень перевізник повинен отримати від уповноваженого органу спеціальний дозвіл (ліцензію). Таку вимогу містить украї­нське законодавство, де вказується, що міжнародні перевезення пасажирів і вантажів повітряним, річковим, морським, залізнич­ним та автомобільним видами транспорту здійснюються за наяв­ності ліцензії, виданої уповноваженим органом.

Ліцензуванню підлягають:

надання послуг з користування залізничними коліями та ін­шими об'єктами інфраструктури залізничного трап сорту загаль­но користування;

міжнародні (у межах країн СНД) перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом;

надання спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів.

Щоб отримати ліцензію на здійснення транспортно-експеди­ційних перевезень зовнішньоторговельних та транзитних ванта­жів, заявник може звернутися до асоціації «Укрзовніштранс». Для отримання ліцензії юридичною особою їй необхідно подати до компетентних органів заяву з переліком видів транспортно-експедиційних послуг, що будуть надаватися; реєстраційну карт­ку за встановленою формою; копії статуту та засновницького угоди (якщо засновників або уповноважених органів двоє і біль­ше); свідоцтво про державну реєстрацію.

Питання ліцензування міжнародних перевезень регламентує Інструкція про порядок видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на надання транспортно-експедиційних послуг, умови здійснення та контроль за їх дотримання при перевезеннях зовнішньоторговель­них і транзитних вантажів, що затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв' язків України від 17 лютого 1994 р., а також Інструкція про умови і правила провадження підприємни­цької діяльності (ліцензійні умови) з внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів та вантажів залізничним транспортом та контроль за їх дотриманням, затверджена наказом ліцензійної палати України, Міністерством транспорту України від 11 травня 1999 р. за № 45/249.

Транспорт є головним засобом зв' язку між експортером та ім­портером. Своєчасна доставка в кінцевий пункт призначення у доброму стані є метою транспортування (рис. 7.3).

 

144 країни світу

Рис. 7.3. Складові вантажопотоків через кордони України

При виборі транспорту беруться до уваги: географічне поло­ження країн-експортерів та імпортерів; відстань між країнами; відстань між країнами; характер товару, що перевозиться та його вартість, вартість перевезення, безпека транспортування.

Для острівних країн (Велика Британія, Японія та багатьох ін­ших) основним, а то й єдиними, видами міжнародних перевезень є морський або авіаційний транспорт. У багатьох країнах, а також і в Україні більша частина міжнародних перевезень здійснюється наземними видами транспорту.

Відстань між країнами-партнерами також має значення при виборі транспортного засобу. На далеку відстань, що вимірюється тисячами кілометрів, невигідно користуватись автомобільним транспортом, тому що перевезення невеликого за вагою вантажу обійдеться дуже дорого; у такому разі краще застосовувати залізнич­ний або морський транспорт, що має велику вантажопідйомність.

Вибір виду транспорту здебільшого залежить від властивостей і вартості товару, що транспортується. Порівняно дешеві товари не можна перевозити дорогим видом транспорту, бо транспортна складова становитиме надто велику частку в кінцевій вартості товару. Найдешевший водний транспорт (якщо не брати до уваги трубопроводи), найдорожчий — авіатранспорт. Тому такі ванта­жі, як зерно, руда, вугілля, нафта, доцільно перевозити морем, рі­чкою або залізницею. Навіть автотранспорт для таких вантажів не підходить. Автотранспортом перевозять порівняно коштовні речі. Авіатранспортом доцільно перевозити речі, які швидко псу­ються або потребують термінової поставки з інших причин.

Щодо пасажирських перевезень, то переваги останнім часом надається автомобільному й повітряному транспорту як більш швидкісним видам порівняно з водним й залізничним; правда, й вартість поїздки в цьому разі вища.

Відправники також враховують швидкість доставляння, час­тоту відправок (за планом на добу); надійність (додержування щодо графіків доставки); перевізну спроможність (спроможність перевозити різні вантажі).